Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай;
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Сядем укупочці тут під калиною,
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
Стелеться в полі туман.
Ти не лякайся, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - ні вітру, ні хмар,
Я тебе пригорну до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Ноченька лунная,летняя,ясная,
Звёзды так ярко горят.
Выйди любимая,за день усталая
Хоть на минуточку в сад.
Сядем вдвоём под цветущей калиною,
Сами себе господа,
Глянь:серебристый туман над равниною
Спрятал траву без следа.
Не беспокойся,что босые ноженьки
Вдруг окунутся в росу,
Если захочешь,тебя,моя рыбонька,
Я на руках понесу.
Не опасайся замёрзнуть,лебёдушка,
Тихо вокруг и тепло.
Я обниму и согреет, как солнышко
Пылкое сердце моё.