Пам’ятаю вогонь, пам’ятаю тебе,
Твої губи, які цілували мене,
Все скінчилось, на жаль,
В моїм серці печаль
То палає, то спить,
Але серце болить.
Ти була як вогонь, розпалила мене,
Ті запалені очі бажали одне.
Ти лишила мене, я не плачу — сміюсь,
Але в очі твої більше я не дивлюсь.
Я благаю, ні, залишись, постій,
Серце моє не край.
Кожні ночі - дні я пишу листи
Тобі так і знай.
Згадаю день, в якому разом ми,
Забуду ніч в обіймах самоти.
І лиш ім'я моє звучить в устах
І запалює з новою, новою силою нас.
Згадаю день, в якому разом ми,
Забуду ніч в обіймах самоти.
І лиш ім'я твоє звучить в устах…
Знаю я, що між нами провалля стіна,
Знаю я, що то тільки є моя вина.
Я караюсь і мучусь, але не здаюсь,
І у мрії твої знову я повернусь.
Я молю тебе лиш пробач за все
І будуй любов знов.
Згадаю день, в якому разом ми,
Забуду ніч в обіймах самоти.
І лиш ім'я моє звучить в устах
І запалює з новою, новою силою нас.
Щось не так, я забув справжнього життя смак,
Те, що сталось, не гадалось навіть у жахливих снах,
Я пригадую про зорі - срібні зорі вночі,
Такі яскраві і лагідні, як ясні очі твої.
Все скінчилося раптово — і тебе поруч немає,
Довгу зоряну ніч самотній ранок міняє,
Але душу мою темні тіні вкривають,
І згадку про тебе кудись далеко ховають.
Згадаю день, в якому разом ми,
Забуду ніч в обіймах самоти.
І лиш ім'я моє звучить в устах
І запалює з новою, новою силою нас.
Помню огонь, помню тебя,
Твои губы, которые целовали меня,
Всё закончилось, к сожалению,
В моём сердце печаль
То горит, то спит,
Но сердце болит.
Ты была как огонь, разожгла меня,
Твои пылающие глаза желали одно.
Ты оставила меня, я не плачу — смеюсь,
Но в твои глаза больше я не смотрю.
Я умоляю, нет, останься, стой,
Сердце моё не конец.
Каждую ночь и день я пишу письма
Тебе, так и знай.
Вспоминаю день, когда мы были вместе,
Забуду ночь в объятиях одиночества.
И только моё имя звучит в устах
И зажигает с новой, новой силой нас.
Вспоминаю день, когда мы были вместе,
Забуду ночь в объятиях одиночества.
И только твоё имя звучит в устах…
Знаю я, что между нами пропасть-стена,
Знаю я, что это только моя вина.
Я караюсь и мучусь, но не сдаюсь,
И в мечтах твоих снова я вернусь.
Я молю тебя, только прости за всё
И строй любовь заново.
Вспоминаю день, когда мы были вместе,
Забуду ночь в объятиях одиночества.
И только моё имя звучит в устах
И зажигает с новой, новой силой нас.
Что-то не так, я забыл вкус настоящей жизни,
То, что случилось, не гадалось даже в страшных снах,
Я вспомню о звёздах — серебряных звёздах ночью,
Таких ярких и ласковых, как ясные глаза твои.
Всё закончилось внезапно — и тебя рядом нет,
Долгую звёздную ночь одинокий рассвет меняет,
Но душу мою тёмные тени покрывают,
И память о тебе куда-то далеко прячут.
Вспоминаю день, когда мы были вместе,
Забуду ночь в объятиях одиночества.
И только моё имя звучит в устах
И зажигает с новой, новой силой нас.