PVNCH - Хворий текст песни

(Я вважаю себе реалістом)
(Але відповідно до філософських канонів)
(Мене називають песимістом)
(От хрінь, і що це означає?)
(Що зі мною нудно на вечірках)

Дрібний бездарь, зате повністю відданий справі
Життя травить легені, опустивши в трави
Душевні травми лягли на папір рядками
В них усе моє нутро, а значить — не чіпай руками!
Вихований дворами, довгими роками
Зменшував білі підошви, стираючись об камінь
Знаєш, життя не гладило за шерстю
Тому я лисий і, здається, так легше живеться
Добавить перцю, та толку? Треки всі прісні
Серед піздатого репу, в мойом хуйовом тісно
Дійсно, з роками важче жити за ідею
Завжди був вірний сім'ї, та не завжди підтриманий нею
І я не нию, просто говорю по факту
Надіятись на людей важче, ніж на собаку
Тримав червону вату, латаючи дирки у спині
Та всі впевнені завжди, що вони не винні

(Я вважаю, що людська свідомість)
(Це фатальна помилка в еволюції)
(Ми стали занадто самосвідомі)
(Природа створила аспект природи без своєї участі)

Хворий (хворий), сумний, тихий, кволий
Руки опустив додолу, про щось Бога молить
Люди (люди) в приміщеннях прозорих
Ні, це не ми, це ви крокуєте з кінцевих, мов зомбі
Безодня, в якій мені так самотньо
Усмішка на обличчі, та радість присутня лиш зовні
Сьогодні мій день і я хотів би так жити
Щоб після себе, крім цих хмурих пісень, щось залишити
Квіти підперли плити з граніту
На них останні дати тих, хто так хотів жити
Вітер, неси мене в країну мрій
І звідти більше ніколи забирати не смій
Я свій тут, але оточуючим треба не багато
Поєбатися, вдягнутися і ситно пожрати
Комусь постійно мало, навіть коли дуже багато
Іду в храм своєї душі, гріхи сповідати

(Це звучить, аж надто, бляха, погано, Раст)

Життя — баскетбол, точніше, вільний кидок
Ти маєш дві спроби закрити цим крисам рот
Вихований, тому не піділлю перший у вогонь бєнз
Але заберу твої лаври — Леброн Джеймс
Завжди знав, що це не просто так, не просто бути
Для когось прикладом, може, для когось, може, другом
Із плином часу ми інших менше розумієм
Закриваємся в собі, собою хворієм
Життя — проклятий острів, а я на ньому Тедді
Загублений собі коп, змазаний в акварелі
Стараюсь знаходити факти, але, сука, хибно
Дайте хоть знати, що ви тут, а то я наче привид (привид)
І приведи мене, моя біда, де будуть всі мої, де буде моя сім'я
Говорять, час лікує, ага, як би не так
Лікують люди, а час нас тільки вбива

Знову закритий в душі коридорах
Замкнутий у полоні злоби і думок хворих
Навколо лиш мрії, обернуті у попел
Нема нічого, окрім років і стоптаних кроків
Частіше сам по собі, тож не виказував лику
Закриті вікна від людей і їх поглядів диких
Нема від цього ліків, тому й так давить виски
Не даром казали "не падай в ці чорні піски"
Дививсь на зорі з надією на кращу долю
Та вона лиш завела мене в ці коридори
Тепер, як хвора потвора, під носа щось тараторить
Колами бродить, як спрагу, втамовує свою похіть
А дні ідуть і так важко зловити в них суть
Та навіть друзі не збагнуть і в тупу поржуть
Ні, це не гон, а бачення із низу в гору
Крокуючи серед клонів, бачити, будучи хворим

(Ми — створіння, що страждають в ілюзії, ніби мають своє "яЄ)
(Таке собі зрощення чуттєвого досвіду та почуття)
(Повні переконань і запрограмовані, що кожен щось із себе представляє)
(А насправді ми — ніхто)
(На твоєму місці, я би припинив фонтанувати таким лайном)

Перевод песни "Хворий"

(Я считаю себя реалистом)
(Но согласно философским канонам)
(Меня называют пессимистом)
(Да хрень, и что это значит?)
(Что со мной нудно на вечеринках)

Мелкий бездарь, зато полностью предан делу
Жизнь травит легкие, опустив в траву
Душевные травмы легли на бумагу строками
В них всё мое нутро, а значит — не трогай руками!
Воспитан дворами долгими годами
Уменьшал белые подошвы, стираясь об камень
Знаешь, жизнь не гладила по шерсти
Поэтому я лысый и, кажется, так легче живется
Добавить перца, да толку? Треки все пресные
Среди ебаного рэпа в моем хуево тесно
Действительно, с годами тяжелее жить за идею
Всегда был верен семье, но не всегда поддержан ею
И я не ною, просто говорю по факту
Надеяться на людей тяжелее, чем на собаку
Держал красную вату, латая дырки в спине
А все уверены всегда, что они не виноваты

(Я считаю, что человеческое сознание)
(Это фатальная ошибка в эволюции)
(Мы стали слишком самосознательными)
(Природа создала аспект природы без своего участия)

Больной (больной), грустный, тихий, слабый
Руки опустил донизу, о чем-то Бога молит
Люди (люди) в помещениях прозрачных
Нет, это не мы, это вы шагаете с конечных, как зомби
Бездна, в которой мне так же одиноко
Улыбка на лице, а радость присутствует лишь снаружи
Сегодня мой день, и я хотел бы так жить
Чтобы после себя, кроме этих хмурых песен, что-то оставить
Цветы подперли плиты из гранита
На них последние даты тех, кто так хотел жить
Ветер, неси меня в страну грез
И оттуда больше никогда забирать не смей
Я свой тут, но окружающим нужно не много
Поебаться, одеться и сытно пожрать
Кому-то постоянно мало, даже когда очень много
Иду в храм своей души, грехи исповедать

(Это звучит, аж слишком, бляха, плохо, Раст)

Жизнь — баскетбол, точнее, свободный бросок
Ты имеешь две попытки закрыть этим крысам рот
Воспитан, поэтому не подставлю первый в огонь бенз
Но заберу твои лавры — Леброн Джеймс
Всегда знал, что это не просто так, не просто быть
Для кого-то примером, может, для кого-то, может, другом
С течением времени мы других меньше понимаем
Закрываемся в себе, собою болеем
Жизнь — проклятый остров, а я на нем Тедди
Затерянный себе коп, смазанный в акварели
Стараюсь находить факты, но, сука, ложно
Дайте хоть знать, что вы тут, а то я словно призрак (призрак)
И приведи меня, моя беда, где будут все мои, где будет моя семья
Говорят, время лечит, ага, как бы не так
Лечат люди, а время нас только убивает

Снова закрыт в душевных коридорах
Заперт в плену злобы и мыслей больных
Вокруг лишь мечты, обернутые в пепел
Нет ничего, кроме лет и стоптанных шагов
Чаще сам по себе, так что не выказывал лика
Закрытые окна от людей и их взглядов диких
Нет от этого лекарств, поэтому и так давит виски
Не даром говорили «не падай в эти черные пески»
Смотрел на звезды с надеждой на лучшую долю
А она лишь завела меня в эти коридоры
Теперь, как больная тварь, под носа что-то тараторит
Колами бродит, как жажда, утомает свою похить
А дни идут и так трудно уловить в них суть
Да даже друзья не поймут и в тупу поржут
Нет, это не гон, а видение снизу вверх
Шагая среди клонов, видеть, будучи больным

(Мы — существа, что страдают в иллюзии, будто имеют свое «Я»)
(Такое себе слияние чувственного опыта и чувства)
(Полные убеждений и запрограммированы, что каждый что-то из себя представляет)
(А на самом деле мы — никто)
(На твоем месте я бы прекратил фонтанировать таким лайном)