Плач Єремії - Грифон текст песни

Мій пане, який нерозумний світ,
Яка нармарно сходить журба,
Під небом чорним, ніби графіт,
Конає в піску, і грифон з герба
І грифон з герба.

З дерев погаслих кричать граки,
Я впав з коня і програв турнір,
Тепер крізь мене ростуть гілки,
Пробивши в панцирі триста дір...
Пробивши в панцирі триста дір

Лети ж від мене монстре знамен,
Крилатий леве, я випав з гри,
З очниці в мене цвіте ромен
Я не мав меча, то був лютній гриф...
Я не мав меча, то був лютній гриф

А ту, що чекає, що ймення мої
На грифелі пише в стотисячний раз,
Крилом захисти і замовклу її
У землю сховай від облуд і образ...

Чому ж не летиш, на вологім піску
Танцюєш довкіл моїх тихих рук?
І п'єш з мене довгу, предвічну ріку
Ти схожий на крука, ти майже крук...
Ти схожий на крука, ти майже крук

Лети ж від мене,
Маестро знамен, крилатий леве...
Я випав з гри...
З очниці в мене цвіте ромен...
Я не мав меча...
Я не мав меча, то був лютній гриф.