Вымарай мора прашу і прыйдзі марошкай
Дай заімшэць дай аддацца зялёнай імшы
Што я магу валацуга дзіця скамарошка
Толькі даросламу шоў свае кволыя швы
Што ж Ты трымаеш цяпер гэтай ярасцю гончай
Мне не пад сілу нішто ні займаць ні займець
Дай мне бясконцую восень і рыжую поўнач
Ягадны дол ясны зрок і няісную смерць
Ў ціхай журбе накладаць накладаць жылы ніцям аддаўшы
Верыць у вернасць ды ткаць на ўсіх вечнасці бінт
Ты xто мяне пасяліў у жыцця на паддашку
Ты ж аднаму навучаў мяне ўстань і любі!
Што ж Ты трымаеш цяпер гэтай ярасцю гончай?
Мне не пад сілу нішто ні займаць ні займець
Дай мне бясконцую восень і рыжую поўнач
Ягадны дол ясны зрок і няісную смерць
Вымарай мора, прошу, и приходи марошкой,
Дай заимствовать, дай отдаться зелёной имшой.
Что я могу, валацуга дитя, скамарошка —
Только взрослому шоу свои кволые швы.
Что ж ты держишь теперь этой яростью гончей?
Мне не под силу ничто ни занимать, ни займець.
Дай мне бесконечную осень и рыжую полночь,
Ягодный дол, ясный взор и неявную смерть.
В тихой журбе накладывать, накладывать жилы нитями отдавши,
Верить в верность и ткать на всех вечности бинт.
Ты кто меня посадил в жизнь на поддашку?
Ты ж одному научил меня: встань и люби!
Что ж ты держишь теперь этой яростью гончей?
Мне не под силу ничто ни занимать, ни займець.
Дай мне бесконечную осень и рыжую полночь,
Ягодный дол, ясный взор и неявную смерть.