музика Валентини Кулик
слова Дмитра Луценка
Уже на осінь поверта,
втомилась ластівка завзята.
Сидять рядками на дротах
з батьками і ластовенята.
Тривожно, ластівко, тобі,
замовк у серці щебет щирий.
Прощайте, шати голубі,
пора збиратися у вирій.
А я терпляче буду ждать
тебе й діток твоїх до хати,
де все — від зернят до гнізда —
навік твоє, як батько й мати.
Ну, що ж, трударко, вирушай,
на час прощайся з стороною.
Моя розчулена душа
тебе чекатиме весною.
Бо хоч за морем зелен-гай
притулок дасть,— але, я знаю,
той красен рай — не отчий край,
бо не летять назад із раю.
А я терпляче буду ждать
тебе й діток твоїх до хати,
де все — від зернят до гнізда —
навік твоє, як батько й мати.
А я терпляче буду ждать
тебе й діток твоїх до хати,
де все — від зернят до гнізда —
навік твоє, як батько й мати.
А я терпляче буду ждать
тебе й діток твоїх до хати,
де все — від зернят до гнізда —
навік твоє, як батько й мати.
1 | Пане полковнику |
2 | Я козачка твоя |
3 | Мамина вишня в саду (Знову наснилось дитинство) |
4 | Журавка |
5 | Незабутнє |
6 | Батьківська оселя |
7 | Пан полковник синьоокий |
8 | Дівочий сон |
9 | Яблунева доля |