Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди ж, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядемо вкупочцi тут пiд калиною —
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею
Стелеться в поле туман.
Ти не лякайся, що нiженьки босi
Вмочиш в холодну росу:
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — нi вiтру, нi хмар:
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди ж, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Ночь такая лунная, звёздная, ясная!
Видно, хоть иголки собирай.
Выходи же, любимая, трудом измученная,
Хоть на минутку в рощу.
Сядем вместе тут под калиной —
И над господами я господин!
Глянь, моя рыбонька, — серебряной волной
Расстилается в поле туман.
Ты не пугайся, что ножки босые
Вмочишь в холодную росу:
Я же тебя, верная, аж до хаты
Сам на руках отнесу.
Ты не пугайся, что замёрзнешь, лебедёнок,
Тепло — ни ветра, ни облаков:
Я прижму тебя к своему сердечку,
А оно горячее, как жар.
Ночь такая лунная, звёздная, ясная!
Видно, хоть иголки собирай.
Выходи же, любимая, трудом измученная,
Хоть на минутку в рощу.