 
Жоржина спить. Їй сумно стало.
І жаль пройняв її терпкий,
що сестри всі її зів’яли,
їх облетіли пелюстки.
Що тепле літо одсіяло,
Волога сива вишина.
Вона й хитається помалу,
від вітру вистигне вона.
       
Віддав би їй своє я серце,
щоб знов сміялась їй блакить.
Жоржина спить. Коли ж проснеться,
жоржини інші будуть жить.
Віддав би їй своє я серце,
щоб знов сміялась їй блакить.
Жоржина спить. Коли ж проснеться,
жоржини інші будуть жить.
| 1 | Qui Sas | 
| 2 | Доля | 
| 3 | Весна | 
| 4 | Песня Вакулы | 
| 5 | Tombe La Neige | 
| 6 | Не пробуждай воспоминания |