Гомоніла, про неволю свою гомоніла
Та скусала всі губи у кров
Україна змордован моя Україно
Ти поругана згноблена знов
Ти поснула,тебе зрадники тихо приспали
Вмили в вуха отруту тобі
Ти так довго так солодко й глибоко спала
Що не чула як гинуть сини
Україна я твій вірний ссолдат
Я тобі все що маю віддам, я загину
Я за волю свою безсильну загину
Та не дам подалати тебе ворогам
Прокидайся, прокинся моя Україно
Підіймай своїх мужніх дітей
Хай твій заклик від краю до краю долине
Хай прокинеться віра у серцях людей
Україно,о ненько моя моя Україно
я спочув тебе кличе своїм
І у крові, у воїні пеклекльнім загину
Аби зникили дроти що над серце м твоїм
Україна, я твій вірний ссолдат
Я тобі все що маю віддам, я загину
Я за волю свою безсильну загину
Та не дам подалати тебе ворогам
І тоді запанує у твоєму краї
Благодатна та вільна доба
Не холопи господарі станемо, знаю
Що звільниться на віки Україна моя
1 | Я син України |
2 | Дорога В Вальхаллу |
3 | Руїна |
4 | Січ |
5 | Брати Мої |
6 | Україна |
7 | Шлях у Вальхаллу |
8 | Память в Славянской душе |
9 | Честь і кров |
10 | Очi, сповненi гнiву |