Не складені вірші,
мелодії без слів,
ніч тривожна.
Як пісня без душі,
Як безголосий спів,
світ порожній.
Ти розрилась як вода,
Накрила береги
І усе змінила навкруги.
Ти підвелася з колін,
Ти розкинула свої
Легкі два крила.
І одним із сірих стін,
Ти промінням золотим освітила,
Я знаю
Застигла висота,
Небесна висота,
Твоя клітка.
Відкрита і пуста,
І птах у небесах
З теплим вітром.
Та крізь мої дивні сни,
Та мрій своїх слова,
Проростає молода трава.
Ти підвелася з колін,
Ти розкинула свої
Легкі два крила.
І одним із сірих стін,
Ти промінням золотим освітила.
Ти підвелася з колін,
Ти розкинула свої
Легкі два крила.
І одним із сірих стін,
Ти промінням золотим освітила.
Ти підвелася з колін,
Ти підвелася з колін,
Та промінням золотим освітила.
Не сложены стихи,
Мелодии без слов,
Ночь тревожна.
Как песня без души,
Как безголосое пение,
Мир пустой.
Ты разлилась как вода,
Накрыла берега
И всё изменила вокруг.
Ты поднялась с колен,
Ты разкинула свои
Легкие два крыла.
И одним из серых стен,
Ты промыслием золотым осветила,
Я знаю
Застыла высота,
Небесная высота,
Твоя клетка.
Открыта и пуста,
И птица в небесах
С тёплым ветром.
Но через мои странные сны,
Но слова своих мечт,
Прорастает молодая трава.
Ты поднялась с колен,
Ты разкинула свои
Легкие два крыла.
И одним из серых стен,
Ты промыслием золотым осветила.
Ты поднялась с колен,
Ты поднялась с колен,
И промыслием золотым осветила.