Листопад — печальне диво, це журба дерев знову осінь у полон серця бере.
Так буває, опадає листя восени, так ранком опадають наші сни.
Тихо сльози опадають, тихо йде любов, мовчання — вирок більшості розмов.
Опадають наші роки тихо в сон-траву, я сни колишні бачу наяву.
Приспів:
Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх мрій.
Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.
Не пиши листів прощання — я прощаю все, нас доля, наче листя, рознесе.
Не кидай на вітер слово — птахом полетить у неба бірюзового блакить.
Приспів:
Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх мрій.
Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.
Осінь серце полонила, та не назавжди, про листопад колись згадаєш ти.
Як журилися дерева в розставання час, як осінь раптом розлучила нас.
Приспів:
Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх мрій.
Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.
1 | Верю тебе |
2 | Где любовь, там и рвется |
3 | Где любовь |
4 | Два Крыла |
5 | В любовь надо верить |
6 | Бывший |
7 | Ой у вишневому садку |
8 | Между нами |
9 | Боже |
10 | Мама Мария |