слова - В. Симоненко
Ну скажи — хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг!
Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Буду Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою...
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я...
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.
1 | Зелений гай |
2 | Стожари |
3 | Батько і мати |
4 | Смерекова хата |
5 | Запроси мене у сни |
6 | Як я тебе кохав |
7 | Забудеш |
8 | Налий шинкарочко! |
9 | Розлука |
10 | Троянда у вазі |