слова - В. Симоненко
Ну скажи — хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг!
Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Буду Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою...
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я...
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.
| 1 | Зелений гай |
| 2 | Стожари |
| 3 | Батько і мати |
| 4 | Смерекова хата |
| 5 | Запроси мене у сни |
| 6 | Як я тебе кохав |
| 7 | Забудеш |
| 8 | Налий шинкарочко! |
| 9 | Розлука |
| 10 | Троянда у вазі |